Міграція народів

Велике переселення народів — коротко про причини і наслідки



Велике переселення народів тривало кілька століть – з IV по VIII. Воно охопило практично всю Європу: багато племен і народів з різних причин змушені були покинуті обжиті місця і перейти на нові землі.

Це викликало чимало конфліктів різного роду, які доходили аж до військових зіткнень. З іншого боку, результатом стало змішання племен і їх обмін знаннями і досвідом.

Після глобальної міграції почали утворюватися сучасні європейські держави.

Велике переселення народів

Причини і передумови великого переселення народів

Велике переселення народів – це, за визначенням, масові переміщення європейських племен, початок якому поклало вторгнення кочових племен гунів. Ці вторгнення відбулися в Європі в IV-VII ст., коли варварські племена почали поступово пересуватися на південь, до кордонів з Римською імперією. Початок цьому пересуванню поклало вторгнення зі Сходу гунів в середині IV століття.

Причинами переселення стали:

  • Глобальне похолодання: зливи, повені та різке зниження температури призвели до втрати врожаю, епідемій хвороб, дитячої та старечої смертності. Люди голодували і в пошуках кращого життя вирушили в більш теплі краї. У Норвегії в VI столітті близько 40% селянських господарств опинилися занедбані. Через бурі довелося залишити частину узбережжя Північного моря і території Південної Англії. Італія VI століття часто страждала від повеней.
  • Зародження державності: племена об’єднувалися в союзи, що призвело до збільшення і посилення армій. Народам простіше захоплювати нові території і здобич.
  • Занепад Римської імперії: на той момент почалися кризи практично у всіх сферах життя Риму. Імператорська влада відрізнялася деспотизмом і боротьбою воєначальників за престол: останні призвели до масштабної смути. У сільському господарстві землі сильно виснажилися і не могли давати достатньо врожаю. Армія сильно ослабла, а моральність і життєві пріоритети простих і багатих громадян імперії змістилися з торгівлі, воєн і розвитку держави до застіль, свят і задоволень примітивних бажань.
  • Зсув політичної та економічної активності: з великих міст Іспанії та Італії життя поступово переходила в Галію, в якій активно розвивалася торгівля, а велика кількість дощів не давала поширитися посусі.
  • Залучення німецьких народів, що жили на околицях Римської імперії, в її економіку і політику: користуючись ослабленням могутності держави, вони вимагали юридичного визнання себе, що призводило до виникнення двовладдя — влади Риму і самих племен.
  • Поразка гунів у хунно-китайських війнах у 201 році до н. е.-181 році н. е. Йдеться про низку зіткнень між Ханьським Китаєм і кочовою хуннською державою. В результаті Китай зміг витіснити ворогів зі своїх земель. Ті перебралися в Європу і, в свою чергу, почали тіснити місцеві племена. Це призвело до “ефекту доміно”: люди, які прийшли, змушували йти тих, хто там проживав раніше.
  • Збільшення чисельності міст, особливо в економічно вигідних регіонах і на околицях: через брак місця люди постійно мігрували, були змушені тіснити корінних жителів.

Все це призвело до демографічного занепаду: населення Південної Європи з 37 мільйонів впало до 10 мільйонів. Жителі змушені були брати участь у міграції, щоб вижити.

Велике переселення народів - карта

Кілька хвиль міграції

Масова міграція народів відбувалася безперервно протягом майже п’яти століть. Історики виділяють 3 етапи або хвилі, з якими довелося зіткнутися римлянам в цей час.

Процес міграції ділять на 3 хронологічних епохи:

  • Германська епоха. Почалася в 239 році. Племена готів вторглися в Рим, за ними пішли інші народи (франки, сакси, вандали). Незважаючи на те, що Рим успішно відбивав напади, в 378 році в битві при Адріанополі перемога дісталася готам. Її головною метою було продемонструвати вразливість колишньої могутньої і непереможної країни. Багато істориків вважають, що з цієї битви почався крах Риму.
  • Азіатська епоха. Почалася в 378 році, коли римляни вперше зіткнулися з гунами. Однак для племен Європи хвиля почалася раніше: гуни встигли захопити аланів на Північному Кавказі, остготів в пониззі Дніпра, вестготів в пониззі Дністра, Фракію на сході Балканського півострова, Сирію і Каппадокію в Малій Азії. Поступово вони влаштувалися на території сучасних Австрії та Угорщини, звідки здійснювали набіги. Примітно, що в 376 році остготи і вестготи, які ще недавно воювали з Римом, були змушені просити дозволу оселитися на його землях. І хоча напади варварів перший час відбивалися, в результаті Рим був підкорений.
  • Слов’янська епоха. Почалася в V столітті. Слов’янські народи з Азії і Сибіру рушили в бік Східної Європи і оселилися на території Візантії. Примітно, що довгий час кордоном між сторонами був Дунай. Цікавий факт: у слов’ян Дунай був напівміфічної рисою, що відокремлює багатий і небезпечний край, в якому можна було або розбагатіти, або померти. Поступово слов’яни перейшли від завоювань до заселення захоплених земель.

І хоча назви всіх хвиль розрізняються в залежності від нападаючої сторони, принципи і причини у них схожі.

Франки і англо-сакси

Важливі дати

Дослідники відзначають кілька найважливіших в історії розселення та міграції дат. Вони відносяться до всіх етапів.

Важливими роками є:

  • 354 рік – “народ вершників” гуни вторглися в Європу зі Сходу. Почалася епоха Великого переселення народів.
  • 375 – гуни знищили остготів.
  • 400 – нижні франки почали заселяти землі Риму (сьогоднішні Нідерланди).
  • 402 – вестготи, які вторглися в Італію, зазнали поразки від захисників.
  • 406 – франки витіснені з Рейну. Вони зайняли його лівий берег, правий залишився древньогерманським племенам — алеманнам.
  • 409 – вандали почали захоплення Іспанії, але вже в 415 році вони були витіснені об’єднанням вандалів, свевів і аланів.
  • 410 – вестготи захопили Рим.
  • 434 – правителем гунів став вождь Аттіла. Він правив до 453 року і об’єднав німецькі, тюркські та інші племена. Його держава простягалася від Волги до Рейну.
  • 449 – англи, юти, фризи і сакси захопили Англію.
  • 450 – почалося переміщення народів через землі сучасної Румунії. Цього року пройшли гуни і гепіди, в 455 — авари, в 680 — булгари і слов’яни, в 830 — угорці, в 900 — Печеніги, в 1050 — кумани.
  • 451 – битва на Каталаунських полях. Вона сталася між гунами, очолюваними Аттілою, і союзом римлян, готів і франків. Битва стала найбільшою в Західній Європі V століття і однією з останніх для Римської імперії. Незважаючи на неоднозначний результат (переможця не було), Аттіла відступив.
  • 452 – гуни вторглися на північ Італії.
  • 453-  остготи захопили землі нинішньої Угорщини.
  • 454 – вандали вторглися на Мальту (остання пробула під їх владою до 494 року), в 458 – в Сардинію (перебувала під їх владою до 533).
  • 476 – кінець Римської імперії. Примітно, що малолітнього імператора скинув найманий воєначальник німецького походження.
  • 486 – франкський король переміг останнього римського намісника в Галлії. Заснована Франкська держава. Дата заснування – 508 рік, столиця – Париж.
  • 500 – бавари перейшли на територію нинішньої Баварії, слов’яни – на Дунайські провінції Візантії. Бретони переселилися в Бретанію, а Скотти — до Шотландії, де через 350 років заснували Королівство.
  • 541-550 – король остготів вступив у війну з Візантією, в ході якої майже вся Італія була захоплена.
  • 585 – вестготи захопили Іспанію.
  • 600 – чехи і словаки зайняли землі Чехії і Моравії.

Також в VI столітті слов’яни влаштувалися на території Мекленбурга (північ Німеччини), а в VII столітті — на сході від Ельби, де частково змішалися з німецькими племенами. Серби і хорвати заселили Боснію і Далмацію, зайняли значні частини Візантії.

Підсумки великого переселення народів

Результат і наслідки Великого переселення народів

Історики не можуть однозначно сказати, чи мала міграція таких величезних мас позитивний чи негативний результат.

З одного боку, ряд племен виявилися знищені, а місцеві жителі часто виганялися з обжитих місць. З іншого – відбувалося освоєння нових територій. Так народи змішувалися і обмінювалися знаннями.

Велике переселення мало такі наслідки:

  • Західна Римська імперія розпалася і була захоплена. У Європі з’явилися варварські королівства, багато з яких стали предками сучасних держав.
  • З’явилися нові племена і народи, хоча при цьому існуючі (наприклад, гуни) знищувалися або розчинялися в інших.
  • Була сформована єдина Латинська мова, що стала основою для місцевих. Від останніх пізніше пішло утворення сучасних мов.
  • Замість класу рабовласників з’явився феодальний. Змінився суспільний устрій.
  • Поширилося християнство. Воно ж ставало державною релігією в багатьох країнах.
  • Сильно постраждали релігія, культура та інша спадщина багатьох північних і кочових язичницьких племен.

Народи

Слов’яни і їх роль

Варто окремо згадати про роль древніх слов’янських племен у великій міграції.

Швидше за все, слов’янські племена проживали занадто далеко від Риму, тому про них фактично нічого не знали. Втім, поодинокі згадки все ж зустрічаються, наприклад, у Геродота. Також у джерелах говорять про склавінів – це загальна назва, якою античні автори позначали слов’янські племена.

За деякими відомостями, предками слов’ян стали місцеві жителі (в тому числі греки) і кочові скіфи.

Найбільш рання інформація про них датується тільки V століттям. Вони проживали тоді в Імперії Аттіли. Ймовірно, що на формування культури праслов’ян і їх мови (пізніше її назвуть староболгарською, так як болгари є найближчими родичами гунів) вплинули і кочові азіатські народи, і осілі європейці.

Племена почали переміщатися з обжитих місць тільки в середині IV століття, відреагувавши на переміщення сусідів. На той момент слов’яни перебували в мирі з готами. Незабаром після навали гунів слов’яни приєдналися до них, виступивши проти готів, і змушені були розділитися. Частина пішла на захід і південний захід, частина – на схід, до Візантії.

У V столітті племена оселилися на річках Дунай, Дністер і Дніпро, а з наступного починають набіги на Балканський півострів і навіть підходять до Візантії та її столиці Константинополю. Племена підкорили Грецію і повністю заселили Балканський півострів.

Таким чином, міграція слов’ян була змішаною-військовою і мирною. Слов’яни в VI-VII століттях розселилися в Центральній, Східній і Південно-Східній Європі. Побачити це можна по карті.

Велика міграція IV-VII століть захопила багато існуючих на той час народів і племен.

Причинами послужили:

  • зміна клімату (похолодання і регулярні повені);
  • ослаблення войовничої Римської імперії;
  • бажання отримати визнання нарівні з римськими громадянами;
  • вторгнення кочівників зі сходу.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *