Візантійська імперія
У 324 році імператор Костянтин переніс столицю Римської імперії до Візантії, яка знаходилася на березі Босфорської протоки. У 330 році місто було перейменовано в Константинополь.
У 395 році імперія була розділена на дві частини: Західна Римська імперія та Східна Римська імперія. Пізніше Східну імперію стали називати Візантійською імперією. До VII століття Латинська мова була державною мовою, після її замінила грецька мова.
У порівнянні із Західною імперією тут була вільна громада, що сприяло розвитку сільського господарства. Великі міста імперії:
- Константинополь.
- Олександрія.
- Антіохія.
- Єрусалим та ін.
За короткий час Константинополь став великим торговим центром і з часом його стали називати «золотим мостом» між Сходом і Заходом. Вони використовували золоту монету, як грошову одиницю. Імператора також називали василевс. Вся влада була зосереджена в його руках.
Під час правління Юстиніана (527-565) імперія стала могутньою.
Він завоював Північну Африку, південний захід Іспанії, Італію. Юстиніан оголосив християнство державною релігією, і в 532-537 роках був побудований храм Святої Софії. У VIII-IX ст.в імперії почався іконоборчий рух, який зазнав поразки.
У VII столітті на Аравійському півострові широко поширювався Іслам. Засновником і проповідником ісламу був пророк Мухаммад. Він довгий час жив у Мецці, але після сорому ісламу курайшитами він разом зі своїми сподвижниками переселився в Медину.
З дня переселення пророка починається Ісламський календар – хижра. Пізніше Мухаммед переміг курайшитів, і в 630 році іслам був оголошений єдиною релігією всіх арабських племен. Після смерті пророка арабським халіфатом правили його сподвижники.
Період правління перших чотирьох халіфів вважається світанком халіфату:
- Абу Бакр (632-634);
- Омар (634-644);
- Осман (644-656 рр.
- Алі (656-661).
Арабський халіфат захопив Сирію, Іран, Вірменію, Йорданію, Вавилон, Лівію, Північну Африку, Іспанію і дійшов до Франції. Також були підкорені Середня Азія і місто Мерв (Мари).
Русь
Стародавні слов’янські племена є корінними жителями Європи. Вони ділилися на три гілки: Західні слов’яни (чехи, словаки, поляки); Південні слов’яни (болгари, серби, хорвати, словенці і чорногорці); східні слов’яни (росіяни, українці, білоруси).
Всі вони займалися різним господарством: землеробством, скотарством, мисливським промислом, рибальством, виготовляли посуд із заліза, глини і дерева. У них був союз племен, яким керував вождь.
Русь-назва держави, яка з’явилася на землі східнослов’янських племен. У другій половині IX століття нащадок Рюриків Олег захопив Київ-столицю полянських племен. Князь Олег правив 33 роки.
Після Олега князем став Ігор, син Рюрика. Київська Русь процвітала під час правління князя Святослава (945-972 рр.). У 988 році Володимир і оголосив християнство державною релігією.
