У XI-XV ст. в Європі повністю сформувався феодальний лад. Король володів всією землею, феодали силою відбирали землі у селян.
Через роз’єднаність феодалів імперія Великого Карла розпалася на такі держави, як:
- Франція.
- Італія.
- Німеччина.
Київська Русь теж розпалася на безліч князівств. Але добре розвивалася торгівля, і це сприяло економічному зростанню багатьох міст. Грошовий оборот замінив натуральне господарство. Утворилися перші торгові ринки. З’явилися нові групи людей-жителі міст і торговці. Вони боролися з феодалами за свої права.
Безмежна влада монархів почала слабшати.
У Західній Європі почали з’являтися держави з центрованим управлінням. Поява грошей дало нові можливості. Розвивалися культура і гуманізм. Протистояння між феодалами і селянами посилилося. У країнах Західної Європи було безліч повстань селян.
У країнах Південної та Східної Азії добре розвивалося феодальне суспільство. Землі феодалів залишалися власністю держави. В Японії, Китаї, Індії економіко-політичні процеси розвивалися рівномірно. Політична влада була у монарха.
У Китаї посилилася династія Мін, а в Індії – Делійське султанство, в Японії збереглося правління сьогунів і тривало панування імператора. З розвитком феодального господарства в азіатських країнах росли торговельні відносини.
У XI столітті в Європі з’явилися нові міста. Жителі міст займалися рукоділлям і торгівлею, а жителі сіл освоювали Сільське господарство. Міста і місцевості біля міста перетворилися в торгові центри.
Церква підтримувала жорстку політику короля, якої той дотримувався для підтримки порядку.
У XII-XIV ст.в більшості європейських країнах почали з’являтися стани. Це соціальні групи людей: селяни, феодали, служителі церкви, військові, жителі міста і дворяни. “Монархія «з грецького перекладу означає» правління однієї людини”. Саме більшістю держав у західних країнах правили монархи. Щоб домогтися підтримки народу, вони рахувалися з думкою людей з різних станів.
У 1137 році в Кастилії встановилося правління монарха, яке називалося «кортес». В Англії парламент встановився в 1265 році, у Франції в 1302 році, в Чехії і в Польщі встановився «сейм».
У XIV столітті між Англією і Францією почалася найдовша війна в історії світу.
Вона тривала більше століття з перервами (1337-1453 рр.). Для французів ця війна була справедливою. Через важкі наслідки війни в 1358 році було повстання селян, яке називалося Жакерією. Воно походить від імені людини, якого звали «Жаков».
У 1429 році до палацу короля Карла VII прийшла 17 річна селянка в одязі чоловіка. Її звали Жанна д’арк. Вона попросила короля дати їй армію, щоб звільнити Францію. Через 9 днів Жанна разом з лицарями звільнила місто Орлеан від англійців.
Так тривала Перемога французів до 1430 року. Цього року Жанна потрапила в полон. Англійська церква звинуватила її в чаклунстві і в 1431 році спалили. Під час правління Людовика ХІ (1461-1483 рр.) Франція була повністю звільнена.
У 1066 році герцог Нормандії Вільгельм вторгся в землі Британських островів. Він проголосив себе королем Англії. Йому присвоїли ім’я “Завойовник”. Під час його правління Англія була потужною державою.
Генріх ІІ запровадив військові реформи. Якщо феодали не хотіли нести військову службу, вони платили «щитові гроші». За рахунок цих грошей наймали лицарів. Боротьба за владу між ланкастерами та йорками тривала дуже довго. На прапорі Ланкастерів була червона троянда, а у Йорків – Біла. Тому ця війна називалася війною червоної і Білої троянди (1455-1485 рр.).
Парламент складався з двох палат:
- Палата лордів – до неї входили герцоги, маркізи, барони, графи та єпископи.
- Палата громад – цю палату складали лицарі і представники народу.
У 962 році король Німеччини Отто І захопив Рим. Папа Римський проголосив його імператором. До складу Німеччини також входила Північна Італія. Після цього Німеччина називалася Священною Римською імперією. У 1237 році німецькі лицарі заснували орден Тевтон.
Його землі охоплювали Південно-східні береги Балтійського моря. Орден хотів збільшити свої землі, захопивши російське князівство. Але вони зазнали поразки.
У XV–XVI ст. вплив католицької церкви збільшилася, і її представники закликали віруючих йти проти арабів, які захопили землі в Середземномор’ї. Війна проти арабів називалася «Реконкіста» (відвойовування). У 711-714 рр. араби встановили своє правління в Королівстві вестготів. У 756 році утворили Кордовський емірат, а в 929 році його оголосили незалежним халіфатом.
Найсильнішим містом-державою в Середньовіччі була Венеція, в північно-східній Італії. Вона була найбільшим торговим містом, яке об’єднувало захід і Схід. У війні з турками Венеція втратила свої землі на Балканах і східні береги Середземномор’я. Ця війна була причиною політико-економічного занепаду.
У містах, що розвиваються з’явилися окремі від церкви школи
Вони добре вчили писати і читати. Також учні вивчали пізнання світу та арифметику. У XII столітті з’явилися перші вищі школи та університети. Вони були відкриті тільки в тих містах, де були відомі вчені. В університетах вчили латинською мовою, що дозволяло й іншим студентам з різних країн навчатися разом.
