Бальзаківський вік жінки: література та життя

Бальзаківський вік жінки_ література та життя Література

Вік жінки – делікатна тема, тому її обговорення в багатьох ситуаціях намагаються уникнути. Однак у деякі культури проникли натяки та жарти, що дозволяють обійти негласну заборону.

Так, в україномовному просторі нерідко згадується бальзаківський вік. Поняття стало досить звичним і, як правило, ніякого подиву не викликає. Однак цікаво буде розібратися, що воно насправді означає, як з’явився цей вислів і коли його доречно вживати.

Бальзаківський вік – це скільки років?

Перш ніж ми заглибимося в перипетії письменницької витівки, що породила це поняття, уточнимо відразу:

Бальзаківський вік – це концептуальний вираз, який став загальновживаним завдяки творчості французького письменника-реаліста Оноре де Бальзака і безпосередньо пов’язане з одним із його творів.

Роман (швидше, цикл із шести новел) «Тридцятирічна жінка» почав публікуватися з 1830 року протягом 12 років, хоча ключова новела «У тридцять років» – третя за рахунком – була представлена публіці ще 1832-го. Саме її вважають прабатьком висловлювання, що так полюбився багатьом письменникам і поетам у Росії.

Так у чому тут полягає вищезгадана письменницька витівка? У тому, що вгадати, хто ж став прототипом для образу головної героїні, практично неможливо. Бальзак був за натурою людиною дуже емоційною і влюбливою, але при цьому майже всі його обраниці виявлялися чи не вдвічі старшими за нього.

Серед найімовірніших кандидатур сучасники Бальзака розглядали кількох жінок із його колишніх коханок:

  • Евеліну Ганську, 32-річну польську поміщицю;
  • Лауру де Берні, 45-річну сусідку сімейства Бальзаків, у дітей якої 22-річний Оноре був репетитором;
  • Лору де Бронтес (д’Абрантес), 54-річну вдову генерала Жюно, яка теж пробувала свої сили в літературі.

Перша, енергійна натура, що молодиться, ідеально збігалася з описаною Бальзаком віковою категорією. Не гірше підходила і Лаура де Берні, яка примудрилася у свої «40» зачарувати юного Бальзака, навіть попри солідну різницю у віці та наявність дев’яти дітей, що явно свідчить про найбільш насичені стосунки.

З іншого боку, експансивна герцогиня де Бронтес, яка раніше ділила своє ложе з наступником Мюрата князем Меттернихом, краще за інших відповідала за статусом і вільнодумством ліричній героїні – віконтесі д’Еглемон.

Хто з цих чарівних жінок став справжньою музою для творця гучного роману, достеменно не відомо. Тим не менш, багато експертів схиляються до версії, що віконтеса д’Еглемон – якийсь збірний образ, що відображає побут, характери та вдачі жіночої половини аристократичного суспільства того часу.

Тоді й зараз: бальзаківський вік – це скільки?

Саме питання «бальзаківський вік – це скільки років в жінок?» відповідає сама назва роману, що визначає цей вік тридцятьма роками. З іншого боку, важливо враховувати умови життя в XIX столітті, коли люди обходилися без будь-яких посвідчень особистості, а тому вельми довільно змінювали рік народження, щоб здатися соліднішими або ж, навпаки, стати в чиїхось очах юнішими.

На тлі таких «вільностей» жінками бальзаківського віку вважалися й ті жінки, що впритул наблизилися до рубежу в 40 років, а то й зовсім його переступили.

Втім, специфіка особистого життя Бальзака – і, зокрема, його зв’язок із Лорою де Бронтес – послужила приводом розширити рамки одразу до (і навіть за!) 50 років. Тому сприяли і відгуки літературних критиків, які вільно трактували авторський задум.

У цьому контексті було б доречно згадати дві цитати, що особливо тиражуються:

  • «[Бальзак відкрив] красу та чарівність жінки від тридцяти до сорока років і навіть старше»;
  • «Сорокалітня жінка витіснила з літератури шістнадцятирічної».

На теренах Російської імперії літературні кола прямо вважали, що протистояти громадській думці і сміливо відстоювати власні почуття під силу лише жінкам за 40. Про назву роману вже ніхто не згадував.

Розмови про бальзаківський вік – не більше ніж спроба прямого порівняння жінки з вигаданим літературним персонажем. Пані д’Еглемон відрізнялася наявністю власної волі та яскравим темпераментом, практично не властивим жінкам найвищого світла початку XIX століття.

Тим часом віконтесу, що посміла в 20-річному віці піти наперекір батькові і вийти заміж за наполеонівського служаку маркіза д’Еглемон, цілком можна порівняти з першими суфражистками, що ніби кидали виклик суспільству самим своїм існуванням.

Критики сходяться на думці, що героїня «Тридцятирічної жінки» була:

  • незалежною ні від кого і, ні від чого, у тому числі від громадської думки;
  • вільної у поглядах;
  • прямолінійною у судженнях;
  • не скутою у прояві почуттів.

І хоча Французька революція пристойно похитнула консервативні підвалини, все ж таки подібну поведінку часто називали екстравагантною. Не дивно, що відразу після виходу роману говорити про бальзаківський вік стали в іронічному ключі до жінок:

  • схожим на віконтес д’Еглемон характером і манерами;
  • тим, хто намагався наслідувати волелюбну героїню.

Втім, сьогодні в конотації превалює не так жорстка іронія, як м’яка, напівжартівлива відсилання на вельми розмиті вікові рамки без вказівки на особисті якості.

Висновок

Сучасні тенденції такі, що бальзаківський вік давно перестав асоціюватися зі волелюбністю чи соціальним та особистим протестом – хіба що особливо начитані громадяни іноді згадають оригінальне трактування.

Сьогодні вираз «бальзаківський вік» овіяний дещо ліричним ореолом, що ніби романтизує будь-яку зрілу жінку, яка – незалежно від віку! – почувається вільно, незалежно та впевнено, зберігаючи гідність у будь-якій ситуації.

Оцініть статтю
( Поки що оцінок немає )