Про те, хто такі Давид і Голіаф, могли дізнатися навіть радянські школярі, яких оберігали від занадто близького знайомства з біблійними сюжетами. І не дивно!
Важко пригадати класика, який жодного разу не згадав про те, що сталося в незапам’ятні часи поєдинку закутого в броню громили – чужинця і юного пастушка, озброєного лише шкіряною пращею і свідомістю своєї правоти. Через багато років Давид став царем Єрусалиму, батьком премудрого Соломона і далеким предком Ісуса Христа.
Ось яку кар’єру зробив молодий пастух, який звик захищати своє стадо, не боячись ні хижого звіра, ні злого людини! І коли вам розповідають чергову історію майже беззбройного сміливця невеликого паростка, який встояв у поєдинку зі злісним велетнем, або ж маленького загону, який винищив орду загарбників, будьте впевнені, що в 9 випадках з 10 в оповіданні не обійдеться без згадки про поєдинок Давида і Голіафа!
До речі, якщо перечитати Біблію або навіть Коран, в якому переказується цей сюжет, нескладно помітити, що Давида надихало не тільки бажання захистити рідну землю, а й віра в Бога, який зробив Давида одним зі своїх обранців.
Він знав, що переможе, хоча і сам Голіаф і його одноплемінники сміялися над юним пастухом і радили йому повернутися до своїх овець. “Забирайся, хлопчисько, поки цілий!”- повторювали вони, обіцяючи Давиду всілякі моторошні кари. Але він встояв і переміг. За цю віру біблійний Бог і зробив Давида царем, не відступаючись від нього, навіть коли він творив дуже нехороші речі!
І зараз в Ізраїлі показують місця, де відбулася ця битва, що вирішило долю єврейського народу, а якщо розібратися гарненько, то і всього світу. А вчені різних часів починаючи з епохи Відродження намагаються докопатися до історичних коренів цієї легенди.
І якщо з народами, до яких належали Давид і Голіаф, все ясно, та й щодо історичності Давида немає сумнівів, то дивна поведінка неповороткого Голіафа і особливо його величезне зростання викликають питання.
Якщо перевести біблійний опис в сучасні міри довжини, виходить, що зростання Голіафа становив майже три метри! Як правило, такими габаритами відрізняються люди, які страждають серйозними хворобами, наприклад, проблемами з гіпофізом. Зазвичай такі велетні бувають ще й розумово відсталими або, принаймні, не блищать розумом.
Якщо таким був і легендарний Голіаф, то не дивно, що хитромудрий і спритний Давид заліпив йому з пращі прямо в низький лоб! А якщо, згідно з однією з версій, Голіаф ще й погано бачив при яскравому світлі, то незрозуміло, чому він не був убитий ніким із супротивників ще раніше.
Хіба що його оточували інші воїни, які не давали списоносцям і пращникам підібратися занадто близько до незграбного велетня. А коли такий велетень вступав в бій, то він запросто міг передавити і своїх і чужих.
Але це все домисли сучасних істориків і дослідників Біблії, у яких надмірно розігралася уява. А ось що відповідає реальній історії Стародавнього світу, так це чудові бронзові обладунки, в які був закутий Голіаф (залізо в той час ще не увійшло в загальне вживання).
Старовинні легенди порівнюють його з блискучою як сонце горою або мідною вежею, і ми охоче віримо, що такий велетень справляв сильне враження на своїх сучасників і міг жахнути будь-якого сміливця, не рахуючи юного Давида.
І шолом, і кольчуга, і меч Голіафа повинні були коштувати цілий статок, а коли Давид здобув над ним перемогу, то взяв обладунки і зброю Голіафа собі як військовий трофей. І багато років по тому меч Голіафа показували в Єрусалимі, поки столицю іудейських царів не захопили і не розграбували чергові вороги.
І сьогодні Ім’я Давида залишається одним з найпопулярніших не тільки в єврейських, але і в британських, грузинських та інших сім’ях, як серед релігійних людей, так і серед атеїстів.
А в честь бідолахи Голіафа називають все величезне, огрядне і неповоротке начебто робота з комп’ютерної гри, важкого бомбардувальника або африканської жаби-велетня. Так що у обох біблійних героїв велика і поважна рідня!
