Людина завжди намагається досягти успіху в улюбленій справі: заради суспільного блага, з особистих спонукань або просто заради інтересу.
Але бути досконалим у всьому – завдання нереальне, адже у кожного з нас знайдеться своя слабкість, яка перетворить задум на неможливе.
Походження фразеологізму «ахіллесова п’ята»
Найцікавіше тут – коли і за яких обставин виник цей загадковий вираз. А корінням воно сягає одного з античних міфів, пов’язаних з найбільшим героєм грецького епосу (приблизно I століття до нашої ери).
Згідно з легендою, героями ставали лише ті, хто був народжений від союзу богів та смертних. Так сталося і з Ахіллом (Ахіллесом), матір’ю якого була богоносна Фетіда, морська німфа-нереїда, а батьком – Пелей, смертний, син егінського правителя, обраний у чоловіка Фетіді суворим богом Зевсом.
Попри напівбожественне походження, дитина аж ніяк не була захищена від злого року – ще при самому його народженні Фетіді відкрили передбачення, що доля Ахіллеса може реалізуватися за одним із двох варіантів:
- він може прожити своє життя непомітно і абсолютно безславно, але при цьому нитка його життя буде дуже довгою;
- він може стати уславленим героєм, але при цьому неминуче загине під стінами обложеної Трої.
Дуже стурбована таким обтяжливим вибором, богиня Фетіда використала безліч способів, щоб усунути найменші можливості для вразливості свого сина:
- натирала тільце немовляти амброзією;
- загартовувала над відкритим полум’ям у божественній печі свого друга Гефеста;
- годувала малюка виключно їжею богів.
Нарешті, за порадою титана і захисника людей Прометея, мати, яка збожеволіла, вирішила викупати дитину в чудодійних водах Стіксу. Щоправда, купанням подібну процедуру назвати складно: маленького Ахілла занурювали у хвилі мертвої річки, утримуючи його за ніжку.
У результаті всі частини тіла, яких торкнулася чарівна вода, ставали невразливими для будь-якої людської зброї. На жаль, богиня не подумала про п’яту, яку затуляла від води її рука.
Через багато років саме в це незахищене місце і потрапила стріла, спрямована ображеним Аполлоном і випущена із лука сином троянського царя Париса. І тоді, незважаючи на несуттєвість поранення та вжиті матір’ю заходи захисту, славетний Ахіллес все ж таки загинув.
Ахіллесова п’ята: значення у різних сенсах
Ось так несподівана слабкість може стати причиною не лише лих та нещасть, а й навіть смерті.
Ця повчальна передісторія послужила приводом для формування конотації, що ахіллесова п’ята – це якась прихована вразливість у чомусь, а стосовно людини маються на увазі і фізичні риси, і моральний образ.
Сьогодні це поняття існує певний спектр подібних за змістом трактувань:
- слабка сторона;
- вразливе місце;
- больова точка;
- прихована проблема, недолік або вада – будь-які дефекти, які зазвичай виявляються в найнесподіваніший момент, що потенційно може обернутися великими неприємностями.
Крім цього, фразеологізм «ахіллесова п’ята» набув своєї інтерпретації і в науковому середовищі. Йдеться про одне з найміцніших і витриваліших сухожиль у тілі людини, і розташовується воно якраз прямо над п’ятою, завдяки чому й отримало свою назву – ахіллове сухожилля.
Ця зв’язка, що забезпечує підошовне згинання, схильна до колосальних навантажень. Попри неймовірну міцність, вона найчастіше наражається на ризик травми, особливо у спортсменів. У багатьох культурах ахіллове сухожилля перерізали в рамках катування, страт – наприклад, таким чином запобігали ймовірності втечі ув’язнених і рабів.
Примітно, що один із німецько-скандинавських міфів також розповідає про стурбовану матір. Богиня Фрігг хотіла убезпечити сина і вберегти його від неминучої смерті, і заради цього взяла з усього живого клятву, що вони не принесуть страждань її синові Бальдру.
Ось тільки про омелу Фрігг зовсім забула, і стріла з гілки цієї рослини потрапила точно в серце бога весни. Очевидно, образ «забутої вразливості» міцно укоренився у легендах минулого.
Висновок
У кожного є свої слабкості, своя ахіллесова п’ята. І вона стає вразливішою в моменти, коли людина починає ігнорувати власні слабкі місця або зовсім про них не знає. Ось чому так важливо аналізувати свої дії та вчинки, перевіряти навіть ті починання, які здаються доведеними до досконалості.
