Більшовики – хто це такі та що вони робили

Більшовики - хто це такі та що вони робили Визначення

Після першої російської революції 1905-1907 років у Росії сформувалася багатопартійна система.

Серед безлічі партій в історичному плані виділяється одна, якій через десятиліття судиться прийти до влади і кардинальним чином змінити хід розвитку суспільства.

Йдеться про РСДРП(б) більшовиків, лідером яких був В.Ленін.

Ленін виступає на з’їзді більшовиків

Хто такі більшовики

Більшовики – це представники радикального напряму РСДРП, яке сформувалося після поділу на ІІ з’їзді партії. Причиною розколу стало бажання прихильників Леніна розвивати ідею партії професійних революціонерів. Їхні опоненти меншовики були прихильниками угодницьких та компромісних методів опору самодержавству.

РСДРП — це російська соціал-демократична робітнича партія, а РСДРП(б) — це саме напрямок більшовиків у цій партії.

Ідейною основою більшовизму завжди був марксизм, проте до нього додавалися методи та ідеї народників, а також анархізму.

Більшовики спиралися досвід радикалів якобінців за часів ВФБР (великої французької буржуазної революції). У цьому Ленін характеризував більшовизм як використання ідей революційного марксизму до умов поточного часу.

Він інтегрує революційну теорію та практичну діяльність, поєднує в собі організаційні принципи та ідеї, які були розроблені В.Леніним.

Остаточний розкол у РСДРП відбувся у 1912 році, коли Ленін зняв з порядку денного питання про досягнення компромісу з рештою ідейних течій партії. Більшовики і меншовики перетворилися на протистояння.

У ході конференції, що відбулася у 1912 році у Празі, було вирішено видалити з РСДРП прихильників створення легальної партії. Через рік більшовицькі парламентарії вирішили вийти зі складу соціал-демократичної фракції з утворенням власної.

Ідейно більшовики протистояли багатьом політичним течіям, серед яких:

  • ліберальне народництво – підтримували реформи дрібнобуржуазного характеру;
  • “легальний марксизм” – планували інтегрувати рух робітників у сферу інтересів буржуазії;
  • меншовизм і економізм — звинувачувалися у прихильності до опортунізму (підпорядкування робітничого руху класовим пріоритетам буржуазних кіл);
  • буржуазний націоналізм – протиставляв себе соціалістичному інтернаціоналізму.

Партія нового типу

При відповіді на запитання, хто вони такі більшовики нерідко відповідали, що є партійною організацією нового типу, яка суттєво відрізняється від тих структур, які створювалися за часів II Інтернаціоналу.

Діяльність партії спрямовано проведення соціальної революції та здійснення диктатури пролетаріату. Вона реалізує принцип пролетарського інтернаціоналізму, борючись за інтеграцію до міжнародного робітничого руху наукового соціалізму.

Більшовизм став на чолі революційного напряму, який організаційно оформився у 1919 році у III Комуністичний Інтернаціонал (Комінтерн). Останній визнав більшовицьку партію зразком роботи комуністичних організацій планети. При цьому рекомендовано не копіювати механічно накопичений нею досвід.

Партія відрізнялася замкнутою структурою із найсуворішою дисципліною і активно тяжіла до використання радикальних революційних методів. Мала чітку внутрішню ієрархію, яка виходила лідера партії В.Леніна.

На V Конгресі Комінтерну, що у відбувся у 1924 році, було визначено ключові ознаки більшовицької партії:

  • застосування гнучкої, недогматичної тактики, яка завжди дотримується принципів марксизму;
  • орієнтир на перемогу робітників у революційному русі;
  • підтримка тісної взаємодії з робітниками та висловлювати їх інтереси.

Діяльність більшовицької партії до Жовтневої революції

Більшовики на той час — це представники радикальної партії, яка прагнула повалення царату і захоплення політичної влади силовим шляхом. У дореволюційну епоху вони сформували у Росії мережу нелегальних організацій, здійснювали пропаганду/агітаційну діяльність і впроваджували своїх агентів у створенні робочих.

Партія брала участь у Першій революції 1905-1907 років. Зокрема, вона не підтримала проект Булигінської Думи, який наділяв парламент лише законодавчими функціями, а також брала участь в організації грудневого збройного повстання в Москві.

Під егідою більшовицької партії здійснювали діяльність бойові загони у десятках міст країни. Спочатку вони боролися проти чорносотенців, а згодом стали допомагати в організації загонів революційної армії.

Більшовики зуміли налагодити випуск газети для робітників «Правда» та брали участь у виборах до IV Держдуми. Вони вибороли 6 з 9 місць у парламенті від робочої курії, що свідчило про зростання популярності партії.

Протягом усього часу, поки йшла Перша світова, В.Ленін послідовно виступав за припинення війни та поразку свого уряду в цьому конфлікті. При цьому більшовики наполегливо продавлювали цю позицію серед соціал-демократів держав, що воювали, вважаючи, що війна імперій стане громадянською.

У подіях Лютневої революції 1917 року партія не взяла активної участі, оскільки більшість її членів перебували на засланні, а лідер В.Ленін тривалий час проживав за кордоном. Однак буквально відразу після падіння монархії він повертається до Росії і висуває ідею проведення соціалістичної революції, відмовивши у довірі Тимчасовому уряду.

Після приходу до влади в результаті Жовтневої соціалістичної революції в країні встановилася диктатура пролетаріату, було реалізовано положення програми, затвердженої 1903 року. У 1919 році на VIII з’їзді РКП(б) більшість присутніх більшовиків проголосували за другу партійну програму, яка передбачала формування соціалістичного суспільства.

Націонал-більшовизм

Це радикальна політична ідеологія, яка об’єднала в собі вкрай ліві та праві погляди. Це була спроба інтегрувати соціалізм та націоналізм. Про можливість такого симбіозу говорили представники російської еміграції у 1920-ті роки, які вважали за можливе примирення з радянською владою.

Прояви націонал-більшовизму можна побачити у радянській пропаганді кінця 1930-х років. Тоді ідеологи використовували на формування духу патріотизму і згуртування народу імена великих російських полководців і державних діячів — Олександра Невського, А.Суворова, М.Кутузова та інших.

Висновок

Більшовизм у Росії виник і розвивався за умов невдоволення народних мас невирішеністю соціально-економічних проблем.

Апологети цієї ідеології пропонували прості, а головне — зрозумілі рішення на кшталт конфіскації земель у приватних землевласників та передачі їх у користування селянам або встановлення робочого контролю над підприємствами. Це дозволило завоювати довіру народу та прийти до влади у жовтні 1917 року, направивши країну на небачений для неї соціальний експеримент.

Оцініть статтю