Самобутність – одна з найцінніших характеристик у світі моди, що постійно змінюється.
Але як досягти унікальності, якщо будь-яка більш-менш значуща ідея моментально копіюється і розлітається мільйонами реплік через інтернет?
Щоб не витрачатися на безплідні спроби винайти нові авторські речі, багато творчих людей вважають за краще брати найкраще з того, що вже є, і створювати оригінальні комбінації. Це і є еклектичний підхід.
Але що це насправді? Як виникло це поняття і де воно використовується?
“Еклектика – це як піца з ананасом”…
Ось так просто, точно і ємно охарактеризував цей колоритний стиль Доменіко Дольче, легендарний модельєр, який зумів звести еклектичний одяг на п’єдестал класики. Однак спочатку звернемося до витоків.
Як і більшість загадкових термінів, цей сягає корінням до філософії та мистецтва Стародавньої Греції. Деякі експерти вважають появу еклетики ознакою інтелектуального занепаду, коли класична філософія зіткнулася із кризою ідей.
Еклектика або еклектизм – змішання, поєднання різнорідних стилів, ідей, поглядів і т. п. Термін введений у вжиток у другому столітті до н.е. родоначальником філософської школи еклектизму Потамоном. Термін може використовуватися у філософії, дизайні та архітектурі.
Згідно з Вікіпедією, слово «еклектичний» походить від грецької основи «eklektikos», значення якої можна трактувати як:
- здатний обирати;
- збираючий (зібраний);
- набірний (набірний).
При цьому в «Словнику термінів та понять» уточнюється, що «еклектичний» – це особливий підхід до підбору елементів, заснований на безпринципному змішуванні малогармонуючих фрагментів, чи то поняття, теорії, погляди чи творчі ідеї.
По суті це слово практично синонім до таких визначень, як:
- хаотичний;
- неорганічний;
- збірний;
- різнорідний;
- нецільний;
- змішаний;
- різнобічний;
- набраний;
- неординарний;
- різностильний.
Наочно проілюструвати безпосереднє значення еклектизму допоможе найпростіший приклад зі збиранням лісових ягід. Людина їх не вирощувала, вона просто йде на галявину, виглядає найперспективніші кущі і збирає з них різні ягоди, укладаючи кращі плоди в один куточок кошика, а ті, що гірші, – в інший.
Потім презентабельні ягоди відправляються на продаж у натуральному вигляді, а не надто привабливі – в компот або джем, де вони поєднуються з іншими інгредієнтами несподіваним чином.
За таким же принципом філософи-еклектики розглядали праці колег та компілювали свої власні, спираючись на запозичені ідеї.
Змішування різнорідностей
Світлі уми Стародавньої Греції часто спеціалізувалися на якійсь конкретній дисципліні – наприклад, школа софістів. Еклектики ж брали готові ідеї, теорії та доктрини з різних напрямів і на цій основі намагалися створити об’єднану новим змістом ідеологію, систему чи конструкцію.
Іноді такий розумовий експеримент проходив успішно, що відбилося й у новітньої історії. Так, подвійна природа світла (як частинка і хвиля) до винаходу квантової механіки здавалася безглуздою, але вчені минулого спробували еклектично їх поєднувати. І мали рацію!
У цьому природним чином сформувалися основні, але не обов’язкові принципи змішання – уникнення внутрішніх протиріч і недопущення крайнощів. Адже навіть при поверхневому вивченні тези здаються гармонійними, на глибинному рівні вони можуть виключати один одного.
Таким чином, саме еклектик підкаже песимісту, софісту та оптимісту, що їх наполовину порожня/заповнена склянка – одна й та сама, з якого б ракурсу ти на неї не дивився.
Еклектика як стиль
Еклектичність у філософії та науці завжди ризик, але і без неї ймовірність народження нових ідей зводиться до мінімуму! А еклектика в повсякденному житті взагалі допомагає людині отримувати задоволення від кожної прожитої миті.
І так, еклектичними можуть бути різні сфери людського життя, хоча найпростіше відстежити втілення еклектики можна в таких областях, як:
- релігія (зокрема, синкретизм);
- архітектура;
- музика,
- інтер’єрний дизайн;
- кулінарія;
- мода.
Наприклад, консервативні сучасники критикують неоязичників, називаючи молоді вірування шаленим змішанням традицій та обрядів. Але навіть якщо поглянути на тисячолітнє російське християнство, можна виявити в ньому «залишкові явища» візантійського богослов’я – ритуальний хліб, стрибки через багаття на Яна Купалу, ворожіння вночі під час Святок тощо.
Сьогодні цю «новотворну» змішання називають одним із найпопулярніших стилів, який встиг обзавестися цілою низкою характерних особливостей. Це насамперед:
- комбінаторність;
- ретроспективізм;
- функціональність;
- контрастність;
- комфортність;
- поєднання різних матеріалів.
Наприклад, архітектура сучасних міст, де будинки XVIII століття сусідять із бетонно-скляними хмарочосами, давно нікого не дивує. Як і бажання будувати багатоповерхівки в «азіатському» стилі, з незвичайними орнаментами або статуями, зі вставками з натурального дерева на тлі супертехнологічних склопакетів.
Висновок
Втім, прагнення взяти краще і органічно це поєднати, щоб вийшло щось нове та оригінальне, існувало у всьому і фактично завжди! Однак у наш час головними еклектиками можна назвати не модельєрів, архітекторів і дизайнерів інтер’єру, а звичайних представників молоді.
Вони люблять фаст-фуд, що поєднує в собі елементи страв з різних куточків Землі, вони носять вбрання, зібрані з комфортних і доступних речей, вони виявляють несподівані музичні уподобання.
Ну що ж, еклектика – це не просто стиль, а найчастіше – стиль життя, єдино прийнятний для тих, кому тісно в рамках догматизму та давніх розпоряджень!
