До 70 мільйонів жителів планети схильні до захворювань дихальної системи.
Від однієї лише ХОХЛ (хронічної обструктивної хвороби легень) щорічно вмирає до 3 000 000 осіб.
Щоб не стати частиною цієї сумної статистики, необхідний контрольний консультаційний візит до пульмонолога, що дозволить зробити об’єктивну оцінку стану дихального апарату та виявити тим самим розвиток можливих патологій органів дихання.
Огляд
Одним із основних відділів внутрішньої медицини є пульмонологія. Початок її становлення, як науки, був із ім’ям «корифея української медицини» відомого терапевта – професора С.П. Боткіна, який навчав лікарів розпізнавати як різноманітні форми патологій респіраторного (дихального) тракту, а й оцінювати загалом стан пацієнта.
До появи пульмонології як відділу медицини проблемами дихального апарату займалися терапевти та хірурги.
Основа клінічної пульмонології – вивчення, діагностика та лікування:
- Інтерстиціальних легеневих захворювань, зумовлених травмами та запальним ураженням легень.
- Нервово-м’язові порушення, пов’язані з дихальною недостатністю легень.
- Обструктивні захворювання легень, пов’язані з деструктивними процесами в системі дихального тракту.
- Проблеми нічного сну, зумовлених порушенням функцій дихання.
- Прогресуючих патологій, які потребують трансплантації легень.
- Дитячі пульмонологічні захворювання.
- Застосування сучасних технологій інтервенційної діагностики та лікування патологій у системі дихання, пухлинних новоутворень у легенях та їх плевральних листках.
То хто ж такий пульмонолог
Лікарів, які вивчають проблеми цієї галузі респіраторної медицини, називають пульмонологами. Їх завдання – виявлення причин прояву дихальних порушень, що безпосередньо пов’язані з порушеннями функцій нижніх відділів дихальної системи, та призначення лікування за результатами лабораторного та інструментального обстеження.
Лікар пульмонолог – це фахівець, який розглядає проблему патологій дихання у безпосередньому взаємозв’язку всіх її відділів.
Проте чи все дихальні проблеми, виявлені пульмонологом, входять у сферу його компетенції. Цим займаються вузькі фахівці:
- Загрозливі для життя стану, зумовлені процесами порушення дихальних функцій – компетенція пульмонологів реаніматологів.
- Оперативне лікування – це сфера торакального хірурга-пульмонолога.
- Поразку легень туберкульозом лікують пульмонологи-фтизіатри у спеціалізованих медичних закладах.
- Онкологічні новоутворення у легеневих тканинах та плевральних листках – спеціалізація пульмонологів-онкологів.
- Дихальними патологіями, спровокованими зовнішніми алергенами займаються пульмонолог-алерголог або імунолог.
- Дихальні порушення у дітей лікує дитячий пульмонолог.
Що ж лікує лікар-пульмонолог
Список функціональних порушень органів дихання дорослих великий. Пульмонологу доводиться займатися діагностикою та лікуванням:
- інфекційного ураження бронхолегеневого тракту, пов’язаного з труднощами відходження мокротиння;
- соматичних патологій;
- наслідків травматичного ураження органів грудної порожнини;
- спадкових порушень у структурі дихального тракту;
- патологій, спровокованих виробничими шкідливостями (вдихання пилу, цементу, вапна, тирси та ін.)
Серед найчастіших хвороб дорослих пацієнтів:
- розвиток гострих та хронічних запальних реакцій у тканинній структурі легень та бронхів (пневмонія та бронхіт);
- гострі та хронічні напади задишки (бронхіальна астма), спровоковані різким звуженням бронхіальних просвітів на фоні запальних реакцій у дихальних шляхах;
- запалення плеври;
- ураження дихальних структур гранулематозними утвореннями (саркоїдоз);
- гнійне розплавлення легеневих тканин (абсцеси);
- силікатоз, пневмоконіоз, силікоз – наслідки вдихання виробничих шкідливостей;
- патології бронхіол (емфіземи та емпієми) та альвеол (альвеоліт);
- обструктивне ураження легень (ХОХЛ);
- одностороннє та двостороннє ураження легень фіброзом.
Пульмонолог дитячий займається проблемами хронічного кашлю, лікуванням бронхіальної астми, гострими та хронічними формами пневмонії та бронхіту, вроджених та неясної етіології патологій – муковісцидозу та гістіоцитозу (легеневої еозинофільної гранульоми).
Коли необхідний контрольний візит до пульмонолога
Пацієнти з ознаками порушення функцій дихання часто відносять їх до залишкових явищ, недавно перенесених застудних інфекцій.
Основна ознака – розвиток кашльового рефлексу, що зазвичай супроводжується отоларингологічною інфекцією або ГРЗ і грип.
Тому логічно, що перший до кого звертається хворий – це сімейний лікар чи терапевт, які, запідозривши розвиток бронхолегеневої патології, спрямовують пацієнта до пульмонолога.
Приводом, як правило, є кашель у супроводі порушення дихальних функцій. Кашльовий рефлекс може бути:
- надсадним;
- затяжним – з виділенням мокротиння та без неї;
- з появою у мокроті домішок гною, крові чи кривавої піни;
- у супроводі температури, гострого болю в грудях, задишки та ознак блокування дихання;
- посиленим – з ознаками ларингоспазму та ядухи у вечірній час.
Як зрозуміти, що вам час іти до лікаря
Термінова допомога пульмонолога необхідна, якщо постійний кашель, не піддається медикаментозній терапії і супроводжується патологічною симптоматикою.
Про що це говорить:
- Якщо при постійному кашлі відхаркування не полегшує дихання, це є ознакою розвитку хронічного бронхіту. Без своєчасної терапії створюються передумови розвитку емфіземи легеневих тканин, обструкції легень і дихального тракту, гострої форми дихальної недостатності.
- Прояв задишки у спокої та фізичних навантаженнях – характерна ознака розвитку астми, емфіземи, легеневої обструкції або пневмонії.
- Приєднання до загальної симптоматики геморагічних ознак, відходження гнійного мокротиння або кровохаркання – це характерна ознака розвитку легеневого інфаркту, гангрени або туберкульозу легень.
Своєчасне звернення до лікаря-фахівця може запобігти небезпечним наслідкам. Навіть при незначному порушенні дихальних функцій слід звернутися до пульмонолога та пройти обстеження.
Як відбувається візит до пульмонолога
Клінічні ознаки захворювань дихальної системи майже в усіх пацієнтів схожі характером. Тому в багатьох випадках для оцінки стану хворого на пульмонолога достатньо провести фізикальну діагностику – вислуховування (аускультація) та простукування (перкусія) дихальних органів.
Для отримання більш розгорнутої картини хвороби пульмонолог може направити пацієнта на лабораторну та інструментальну діагностику, призначити:
- загальний моніторинг крові та урини, їх біохімічне, серологічне та імунологічне дослідження, включаючи Д-димер (виявлення судинних тромбозів);
- торакоцентез (дослідження плевральної рідини);
- процедури спірографії та оксигемометрії;
- ендоскопічне дослідження слизу (бронхоскопія);
- УЗД та рентген легень;
- за показаннями – контрастне дослідження легеневих судин (ангіографія) та полісомнографію.
Для виключення супутніх патологій, які провокують тривалий кашльовий рефлекс, можуть бути призначені електрокардіографія та гастроскопія.
Лікування
Відповідний план лікування призначається лише після виявлення повної клінічної картини захворювання. Лікування може включати:
- медикаментозну терапію – таблетки, медикаментозні інгаляції та ін’єкції; процедури оксигенотерапії;
- променеву та хіміотерапію;
- хірургічне лікування.
Ефективність лікування багато в чому залежить від відновлювальної терапії – дотримання адекватних фізичних навантажень, підбору правильного раціону, оволодіння техніками дихальних вправ.
