Сучасний світ переповнений ідеями: якісь залишаються лише словами, інші знаходять значну теоретичну базу і мають практичну основу.
У минулому на осмислення нових концепцій витрачалося набагато більше часу, що й зумовило зародження такого поняття, як секта.
Що таке ці громади, у яких формах вони існують і яку небезпеку в собі таять, розберемося послідовно.
Секта – це…
Попри чітко виражений негативний підтекст, оригінальне слово вказує лише на прихильність/дотримання певної ідеї. Причому спочатку не було жодної суворої прив’язки до релігійних догматів і віровчень – йшлося про особливості мислення будь-якої людини або невеликої групи людей, об’єднаних подібним світоглядом.
Секта – це соціальна група, об’єднана духовною ідеєю чи метою.
Тоді під сектою мав на увазі і спосіб життя, який докорінно відрізнявся від загальновизнаних підвалин, а іноді й протиставлявся традиційним кодексам. Довгий час термін «секта» обмежувався вживанням щодо:
- філософських шкіл;
- політичних фракцій;
- незвичайні духовні течії.
І це зрозуміло, оскільки основним понятійним маркером тут послужило латинське “sequor” (тобто “слід”), яке згодом трансформувалося в “secta”:
- вчення;
- партія;
- школа;
- фракція.
Однак незабаром слово секта стало набувати дедалі негативнішої конотації, обумовленої насамперед двома причинами:
асоціацією з омонімічним словом “secta”, безпосередньо пов’язаним з “secāre” (“відсікати, відокремлювати, відрізати”);
ототожненням латинського «secta» із давньогрецьким αἵρεσις, («розкол, єресь»), у зв’язку з чим ці поняття стали практично синонімами.
Ну а оскільки члени таких громад справді прагнули відмежуватися від чогось традиційного, то цілком природно, що суспільство стало з підозрою дивитися на сектантів, сприймаючи некоректне трактування як істину.
Особливо непримиренно ставилася до сект офіційна церква. І це теж зрозуміло: якій домінуючій ідеології сподобається замах на її правління?
Сектанти – всі нюанси значень
У традиційному сенсі секта – це відокремлена релігійна громада, створена з нуля або від пануючої церкви.
Своєю чергою, сектанти – це група послідовників будь-якого вчення, яке стало відгалуженням великого культу, превалюючої релігії чи традиційної філософської школи.
Ранні християни, до речі, аж ніяк не соромилися називати себе сектою та адептами вчення, що відкололося від юдаїзму. Водночас сам іудаїзм, як стверджують деякі експерти, зародився в дуже давні часи і переріс у світову релігію з маленької секти, яка вперше спробувала підвести теологічну основу під знання про довкілля.
Є й інша аналогія. Наприклад, сучасні вчені виділяють різні наукові дисципліни, а в минулому в різних місцях існували секти тих чи інших наук, члени яких дивилися на світ інакше, ніж група класичних дослідників.
До уваги вартий і такий момент. Оскільки єресь є результатом свідомого відхилення від церковних догматів, то заперечення, що лежить в її основі, практично завжди є приводом для конфліктів.
З цієї точки зору будь-який єретик – теж у своєму роді сектант, тому що намагається дотримуватися власної теорії, відмінної від загальновизнаних.
Щоправда, єресь при цьому далеко не єдиний формат сектантства. Так і вийшло, що в ході домінування того чи іншого релігійного світогляду – так само як і супутньої боротьби з мракобіссям, – визначення секти почало сприйматися людьми як щось погане.
Секта Віссаріона як приклад руйнівного впливу
У законодавствах багатьох країн використовують таке поняття, як деструктивна секта. У цих випадках маються на увазі організації квазірелігійного штибу, лідери яких намагаються здійснювати повний контроль над життям, думками та діяльністю всіх своїх членів.
Одні займаються цим за ідеологічними переконаннями, інші з метою наживи, переписуючи на себе майно послідовників і виманюючи у простодушних адептів все, що в них було. Нерідко всередині сект має місце членоушкодження, насильство, ритуальні жертвопринесення і навіть вбивства.
Не дивно, що сучасники просто опускають визначення деструктивні і підсвідомо побоюються будь-яких видів сектантства. Та й наочних прикладів із життя, як правило, буває достатньо. Тільки, на жаль, не всім.
Яскравий доказ цього – новий релігійний рух з амбітною назвою «Церква останнього завіту» (засновник і духовний лідер – уродженець Краснодара Сергій Тороп, більш відомий як «Учитель» або просто Віссаріон).
Розпочавши свою діяльність на початку 90-х з публічних проповідей, у яких називав себе апостолом та обраним послідовником Христа, Віссаріон до 1993 року обзавівся вже кількома тисячами адептів.
Вони натовпами з’їжджалися до нього в поселення-самобуд «Обитель світанку» (поблизу озера Тиберкуль) буквально з усіх куточків Росії, привозячи з собою нехитрий скарб і, головне, свої щедрі пожертвування.
На своїх проповідях Віссаріон, який добре володіє як словом, так і методиками еріксонівського гіпнозу, психологічно «зомбував» своїх послідовників, знаходячи над ними безмежну владу.
Крім цього, у громаді «Тиберкуль» практикувалися досить дикі для сучасного суспільства речі. Зокрема, це:
- донесення (в результаті будь-який член секти легко міг стати ізгоєм, втративши і так сильно урізані права);
- обов’язкова «десятина», коли кожен представник був зобов’язаний передавати в общинну скарбницю не менше десятої частини своїх сумарних доходів;
- «мормонський» сімейний уклад (чоловіку дозволялося одружуватися двічі, якщо перша з дружин не заперечувала проти кандидатки, причому зміст та виховання спільних дітей здійснювалося разом);
- важка фізична праця;
- суворе вегетаріанство з повномірним контролем над їдою;
- повна відмова від будь-яких матеріальних благ.
Що стосується релігійної складової, то в цій секті люди вірили не так у бога, як у досить суперечливе вчення свого гуру і нав’язаний ним спосіб життя. При цьому експерти-культурологи та релігієзнавці, які досліджували всі аспекти руху Віссаріона, зазначають, що сам лідер аж ніяк не прагнув дотримуватися своїх правил.
Висновок
Сьогоднішня реальність така, що простому обивателю, який шукає себе чи Бога, практично неможливо розібратися самому, де закінчується «хороша» релігія і починається «погана». Важко, суперечки немає. Але ж здоровий глузд ніхто не скасовував!
Якщо ви бачите зачатки екстремізму, якщо помічаєте отруйні сходи расових відмінностей і теорій змови, якщо на вашу волю намагаються впливати, щоб комусь підпорядкувати чи змусити вас робити те, що не хочете, про яку релігію тут взагалі йдеться?
