Прагнення пізнання – одне з властивостей людської натури, закладене у нас природою. Але якщо більшість прагне засвоювати лише необхідну для вирішення побутових завдань інформацію, то особистості неординарні намагаються запам’ятати максимум відомостей, і не має значення, до якої сфери (або сфер) вони належать.
Це ерудиція. Що за явище, як проявляється і чому це поняття не варто плутати з розвиненим інтелектом, розберемося разом.
Ерудиція та ерудованість – це одне й те саме?
Ерудиція — це глибокі та всебічні пізнання у будь-якій області чи кількох областях, які виникли внаслідок вивчення та осмислення різних літературних та інших джерел. По суті, це продукт пам’яті, що відображає здатність людини запам’ятовувати та відтворювати великі обсяги інформації.
Це те саме, що ерудованість? Не зовсім. Тому що якщо ерудованість – це властивість особистості, здатність безпосередньо пов’язана з процесом засвоєння знань, то ерудиція – це вже наявний і дуже великий багаж глибоких і різнобічних знань.
Термін запозичений, оскільки походить від латинської основи «eruditio», значення якої можна трактувати як:
- «освіченість»;
- “вченість”.
Своєю чергою саме визначення «eruditio» сформувалося за рахунок злиття праіндоєвропейських понятійних маркерів:
- “ex” (“поза”);
- та «rudis» («необроблений, грубий»).
Таке злиття має на увазі, що ерудиція – це результат пізнання, що супроводжується осмисленням та висновками, що закономірно посприяло «вигнанню» з людини його первісного невігластва, тобто згладжуванню вродженої «шорсткості» інтелекту.
По суті, йдеться про еволюційне становлення примітивної істоти, веденої природними інстинктами, та її послідовне перетворення на справжню Людину як носія цивілізації.
Ерудована людина (ерудит) – це всезнайка?
Ні. Людей, подібних до ходячої енциклопедії, зазвичай називають гелертерами. Така людина дійсно багато знає, але її знання суто книжкові і, як правило, зовсім не підкріплені практикою. Гелертер жодною мірою не здатний зіставляти факти, а просто оперує відірваними від реального життя знаннями.
Таким чином, якщо гелертер – не більше ніж всезнайка-бібліофіл, то ерудит – це високоосвічена людина, яка не тільки володіє широкими і глибокими знаннями в будь-якій галузі, але і здатна критично мислити і робити необхідні в даний момент висновки, використовуючи механізми дедуктивної логіки.
Наприклад, у давнину мислителі мали можливість регулярно знайомитися з досягненнями наукової думки свого часу, а однаково – відтворювати засвоєні знання, щоб розділити їх із послідовниками та/або використовувати на практиці.
Не дивно, що на той час ерудитами цілком заслужено вважалися представники аристократії, священнослужителі, вчені. Саме тоді і склався образ ерудованої людини, якій відповідають такі риси, як:
- живий розум (уміння засвоювати знання не лише з книжкових, а й з будь-яких доступних джерел);
- широкий кругозір;
- хороша освіта;
- різнобічні інтереси;
- висока компетентність (ґрунтовні пізнання) у певній галузі;
- здатність до застосування своїх знань практично.
І все-таки важливо розуміти, що перераховане вище приходить із життєвим досвідом, а найчастіше – просто залежить від особистісних якостей та особливостей інтелекту. Тому список синонімів для ерудованості – окрім уже згаданих – можна поповнити і такими словами, як:
- начитаність;
- обізнаність;
- всезнання;
- грамотність;
- інтелектуальність;
- інтелігентність.
Ерудиція у цифрову епоху
Якщо говорити про практичне застосування навичок ерудиції, то, наприклад, паперова інструкція або її образ у голові мало допоможуть розвести багаття, добути їжу або встановити намет.
І це зрозуміло, тому що знання та вміння – поняття суміжні, але аж ніяк не тотожні, і багато речей залишаться недоступними через природну схильність, навіть якщо досконало знати теоретичну їх частину. Тому ерудити втрачають актуальність у епоху комп’ютерних технологій, адже сьогодні будь-яку інформацію надає інтернет.
Сучасники все рідше покладаються на згадку, віддаючи перевагу лише аналізу та обробці інформації, щоб удосконалювати цифрові інструменти для подальшого освоєння ще більших масивів даних. Техніка та гаджети виявляються надійнішими та ефективнішими.
З іншого боку, якщо інтелектуал покладається на чисту ерудицію, але буквально вивчає знання, його конкурентоспроможність зростає. Можливість звернутися до особистих знань, зіставити значний обсяг фактів у голові без пошуку мережі – перевага навіть у XXI столітті. Адже пошук готової інформації піде швидше, якщо знати, що шукати.
Коли людина прагне стати розумнішою, вона засвоюватиме інформацію з багатьох джерел. Але так, щоб знання не «пилилися» в коморі пам’яті, а були пов’язані один з одним логічними ланцюжками. Тільки в цьому випадку ерудиція стане фундаментом інтелектуального зростання.
