Що таке гордість і де її крайнощі

Що таке гордість і де її крайнощі Визначення

Гордість та гординя – поняття, які ми часто плутаємо.

Однак, попри схожість з написання та звучання ці два слова несуть у собі абсолютно різне смислове навантаження.

Гордість – це що є таке?

Гордістю називають емоцію зі знаком плюс, переживаючи яку людина відчуває щодо себе повагу та задоволення собою. Виникає такий стан, як правило, після деяких дій, які спричинили позитивний результат.

Наприклад, ви кілька років навчалися в інституті та отримали диплом (червоний чи ні, не має значення). Або. Після довгих старань нарешті опанували гру на гітарі. Або ви вперше в житті приготували яєчню, і вона вийшла краще, ніж у мішленівських кухарів.

Таким чином, гордість передбачає позитивну оцінку власних зусиль і присвоєння цих старань собі. “Я молодець, тому що проробив складну роботу і на виході отримав чудовий результат”. На цьому фоні ми відчуваємо себе значущими та цінними для себе чи інших.

Ми можемо відчувати гордість не лише щодо себе, а й за інших:

  • знайомих та незнайомих людей;
  • домашніх вихованців;
  • країну;
  • націю;
  • робочий колектив чи іншу якусь групу, до якої відносимо і т.п.

Мати відчуває гордість за сина, який переміг у спортивних змаганнях. Друг пишається успішним товаришем та його досягненнями. Школяр – своїм класом, який краще за інших склав іспит.

Самоприниження – гордість – гординя

Будь-яке почуття має дві, протилежні один одному крайнощі. Найчастіше вони малоефективні для людини і навіть завдають маси неприємностей.

Уявіть горизонтальну пряму, відрізок, в середині якого знаходиться гордість, а на його кінцях два полюси (плюс та мінус):

  • якщо ви вирушите в один бік (наприклад, в мінус), то потрапите в стан самознищення, де гордістю зовсім не пахне. А також почуттям власної гідності.

Тут особистість не має самоповаги, постійно знецінює свої здобутки, критикує себе.

Навіть якщо такий індивід врятує людство від смерті, він скаже: «Та гаразд. На моєму місці так зробив би кожен» або «Це все заслуга вищих сил, я ні до чого. Просто пощастило». Той, хто не вміє пишатися собою, не здатний адекватно оцінювати свої зусилля і визнавати їх цінність.

  • якщо рухатися у бік «плюс» (посилення якості), то адекватна гордість перетвориться на гординю, а це вже зовсім інший стан.
    Гординя – це зарозумілість, гордість, заздрість, самолюбування та позерство. Ось її якраз і варто уникати. Вона й лається всіма релігіями.

Відчайдушні горді насправді – люди, які глибоко в собі живуть з відчуттям власної нікчемності. Гординя допомагає їм почуватися не такими неповноцінними. Рятує їх у певному сенсі від хворобливих переживань.

Отже, гордість – це «хороше» почуття (у лапках, тому що поганих не існує), що виникає за адекватних умов. Ключове слово тут – адекватність, тобто своєчасність: зробив щось – відчув себе добре.

Відмінність гордості від гордині

І відразу переходимо до відмінностей між гордістю та гординею:

  • Перше почуття, як ми вже з’ясували, переживається у вигляді самоповаги стосовно себе у зв’язку зі своєю актуальною поведінкою, що призвела до чогось хорошого цієї миті. Гордині «все одно» коли і як поводилася людина. Вона присутня у його житті з приводом і без;
  • гордість властива людям, які мають адекватну самооцінку: вони не ставлять себе вище за оточення. Гординя – доля тих, хто всередині вважає себе гіршим за інших, апріорі негідними чогось чи когось. Тому їм необхідно постійно отримувати підтвердження своєї цінності з боку, що дає можливість відчувати свою значущість. Тому особистість, яку огортає гординя, всіляко демонструватиме свою перевагу;
  • відчуваючи гордість, людина хоче ділитися своїми результатами, роблячи це від добра та безоплатно. Гординя «жадібна», вона привласнює все собі, щоб максимально почуватися краще за інших;
  • усередині гордості – оцінка своїх дій, усередині гордині – оцінка свого “Я”.

Чи потрібна нам гордість?

Гордість – це добре чи погано? Спробуйте відповісти на це питання, спираючись на те, що ви вже прочитали вище і не забігаючи вперед.

Американські дослідження показали, що гордість є еволюційною емоцією та властива всім людям. У момент переживання людина розпрямляє спину, піднімає підборіддя та посміхається. Також відомо, що цю позу в моменті емоції демонструють навіть сліпі люди, котрі жодного разу в житті не бачили прояву гордості в інших.

Це почуття почали вивчати порівняно недавно, хоча ще за давніх часів Аристотель називав його «вінцем чесноти». Пояснити, що він мав на увазі, допоможе наступний експеримент. Двом групам запропонували вирішити низку завдань, після чого їм було оголошено результати, але з різними підходами:

  • першій групі просто оголосили високі бали;
  • другій – озвучили ті ж бали, але додали, що таких добрих результатів не досягала ще жодна група.

Далі цим двом групам пропонувалося пройти ще одне тестування. І що б ви думали… Ті, чиї перші роботи похвалили, пройшли його на 45% краще за групу, якій просто озвучили підсумки.

Висновок напрошується сам собою: почуття гордості породжує мотивацію подальшої діяльності через привласнення своїх успіхів.

Задіта гордість

З іншого боку, коли у вас щось не вийшло, ви відчуваєте розчарування, почуття враженої гордості. Як правило, люди, які отримали поганий результат у результаті своєї діяльності, йдуть по одному з таких шляхів:

  • впадають у самобичування, сором і навіть депресію. Вони не намагаються нічого виправити, не вірячи у власні можливості, а насамперед у себе, забуваючи, що неефективні дії – не одно неефективна особистість. І тут людина виявляється у тому самому приниженні, про яке йшлося вище – однієї з крайності гордості;
  • сприймають ущемлену гордість як трамплін для майбутніх досягнень. Саме вона показує, якому рівню в собі ви відповідаєте, чого гідні. Наприклад, спортсмен, який програв змагання, навряд скаже, що він поганий спортсмен. Він знає, що потрібно ще трохи потренуватися, покращити техніку та повернутися за перемогою. Тут є оцінка своїх дій і фізичних можливостей, а не особистості в цілому.

Якщо правильно розпорядитися станом, що супроводжує якийсь неуспіх, можна знову повернути себе в колію мотивації. Для цього потрібно перестати займатися самокритикою, зрозуміти свої помилки, а потім постаратися їх виправити.

Оцініть статтю
( Поки що оцінок немає )