Навіть люди, які погано знайомі з єврейською культурою, хоч раз у житті чули про Шабат. Це суміш релігійного свята та народної традиції, що наказує виділяти суботу для відпочинку від праведної праці.
Чому і як юдейська громада має сьомого дня припиняти практично всю роботу?
Сакральний вихідний
В юдаїзмі словом «Шаббат» позначають останній день тижня, яким – згідно з Торою – є субота. Однак Шабат – це не просто вихідний, а особливий, освячений Богом день, що втілює фортецю стародавнього завіту між Господом та єврейським народом, який сам Бог проголосив обраним.
У деяких текстах можна зустріти варіанти «шабат», «шабос» або «шабес», при цьому всі вони походять від івритського кореня שַׁבָּת, що буквально перекладається як:
- припиняти діяльність;
- відпочивати.
Як сказано у Святому Письмі, створення світу завершилося створенням людини на шостий день. І тоді було даровано суботу, благословлену та освячену для божественного відпочинку – у цей день навіть будівництво храмів припиняють.
Дотримання ритуалів Шаббата – один із найважливіших маркерів єврейської ідентичності, тому всі суботні заходи безумовні, непорушні та обов’язкові до виконання. У давнину будь-яке порушення Шаббата каралося смертю.
Що символізує Шабат
Тора вказує, що Шабат був дарований під час виходу Ізраїлевого коліна з Єгипту. Збереглися джерела, що підтверджують, що ще в XI столітті до н. юдейські богослови писали про важливість дотримання «суботніх розпоряджень».
Згодом, у міру розвитку цієї традиції, іудаїзм розвиває і паралельну ідею: про те, що дотримання приписів Шаббата – основна, всеосяжна заповідь, що вбирає всі інші заповіді.
Ця ідея відображена і в Талмуді, де говориться, що той, хто дотримується Шаббат, дотримується й інших заповідей Тори, а той, хто порушує Шаббат, – порушує всі заповіді.
Говорити про глибоке значення цього свята для євреїв можна до нескінченності, тому є сенс зупинитися тільки на символічних тезах Шаббата:
- відпочинок – «мінуха», час благодаті, спокою та розслаблення у кругообігу клопоту, що характеризує наше повсякденне життя протягом тижня;
- усвідомлення – Шабат нагадує про те, що людина не може робити зі світом усе, що їй заманеться, оскільки цей світ – творіння Бога, яке не належить ні людині, ні кому іншому;
- самоідентифікація – Шабат вважається духовною нареченою Ізраїлю, абсолютно нероздільною з єврейським народом (іншими словами, Шабат допомагає людям виявляти своє єврейство і передавати цю ідентичність своїм дітям);
- духовність – згідно з Писанням, небесна манна в п’ятницю падала у подвоєній кількості, компенсуючи суботню відсутність, тому заборона на збирання та приготування їжі в суботу символізує, що мирські потреби не заважатимуть виконанню духовних потреб навіть у святковий день.
Але головне – Шабат допомагає продемонструвати смиренність. Оскільки людина ніби стоїть над іншими творіннями, вона може піддатися ілюзії всевладдя. Але відкладаючи будь-які справи і ніби зливаючись із світобудовою, люди готові відчути значущість решти світу.
Основні обмеження Шаббату
Формально заборонено лише 39 видів робіт, так чи інакше пов’язаних з зведенням похідного храму, Мішкана. Особливо релігійні юдеї у разі наймали шабесгоїв – не-іудеїв, котрим немає духовних заборон.
Під обмеження підпадають основні види діяльності, об’єднані у кілька груп (так звана крейда):
- сільськогосподарські роботи (включаючи роботи для випікання ритуального хліба та/або виготовлення барвників);
- збирання вовни, виготовлення та обробка тканини, швейні роботи;
- кушнірська справа;
- облаштування.
Останній пункт найбільш цікавий, оскільки він унеможливлює праці з написання текстів, гасіння пожеж або будівництва, так само як і будь-які громадські роботи. Є навіть припис, через який завершення будь-якої справи вважається злочинним, чи то хоча б розстановка книжкових томів за номерами.
«Шаббат, шалом!» – як його святкують
Свято «священної суботи» вважається сімейним і складається з кількох ритуальних елементів, що тісно пов’язані з традиціями конкретної громади. Він включає в себе:
- зустріч Шаббата;
- запалювання свічок;
- молитву;
- освячення дня;
- омивання рук;
- трапезу.
За єврейськими традиціями, наступ нового дня відбувається не опівночі, а відразу після заходу сонця. Тому в п’ятницю ввечері, за 18 хвилин до заходу сонця, в кожному юдейському будинку вже накритий стіл із двома свічками та двома халами (витими хлібами-плетінками), а поряд стоїть келих і глечик із вином чи виноградним соком.
Шабат вчить євреїв планувати заздалегідь, тому потрібно подбати і про страви на суботній день – приготування зазвичай присвячується частина четверга і п’ятниця, адже в години Шаббата не можна буде навіть розігрівати їжу.
Коли жінка запалює свічки, починається свято разом із усіма обмеженнями. Сім’я ж вирушає до синагоги на спільну молитву – Кабалат Шаббат, якою зазвичай зустрічають Царицю Суботу.
Освячення – ритуал, що виділяє суботу з низки будніх днів. Над келихом вина тато чи дідусь вимовляє спеціальну молитву:
- кидуш – «відділення, освячення» – на початку Шаббата;
- хавдала (яка також є кидушем) – «відділення» – наприкінці Шаббата, у суботній вечір.
Потім поперемінно обполіскують кисті правої та лівої руки по три рази. А під час обтирання вимовляють ще одну молитву.
Нарешті, глава сім’ї прибирає серветку з хали і ножем планує майбутній розріз. Прочитавши благословення, він поділяє хліб на рівні частини та роздає присутнім – тепер можна переходити до решти їжі. Головне побажання: їжа має бути по можливості різноманітною, смачною та в достатку.
Тим, хто вперше опиняється в Ізраїлі, дуже дивно бачити, як там цілих 25 годин життя буквально завмирає – з вечора п’ятниці всі заклади закриті, громадський транспорт не ходить, електрика відключається, люди не користуються ні телефонами, ні комп’ютерами, ні побутовою технікою.
Висновок
Комусь здасться, що Шабат – це цікава традиція, але актуальна лише для євреїв. Однак і нам можна в них багато чого навчитися. Наприклад, як не заганяти себе, а хоча б раз на тиждень влаштовувати повноцінний відпочинок. Якщо увійти в ритм, то позбавлятися стресу і справлятися з труднощами буде набагато легше!
