Що таке «утилітарний» та «утилітаризм» – значення, синоніми

Що таке утилітарний та утилітаризм – значення, синоніми Визначення

Прагнення особистої вигоди для сучасників стало нормою, що виховується з молодих років. Десь такі етичні норми виявляються яскравішими, десь слабшими, і єдина різниця, що в одних ціннісних системах закликають спиратися на закон, а в інших прищеплюють необхідність враховувати думку оточуючих людей.

На цьому тлі в моральній філософії виділяється такий напрямок, як утилітаризм, що наголошує на важливості підвищення загального рівня щастя. Розібравшись, у чому суть, ми легко зрозуміємо, що означає «утилітарний» і яких випадках вживається це слово.

Утилітарний – це…

Утилітарний – це означає, що має практичне призначення або спрямований на досягнення практичних цілей, отримання матеріальної користі.

Значення цього терміну безпосередньо пов’язане з вихідним змістом оригінальної латинської основи «utibilis», від якої потім і походить прикметник «utilitas», що трактується як:

  • “придатний”;
  • “вигідний”;
  • “корисний”.

Таким чином, «утилітарний» – це підхід чи знання, що мають суто практичне призначення та/або спрямовані на такі цілі.

Слово найчастіше вживається як синонім для визначень «прикладний» і «вигідний», оскільки його прямий зміст сягає корінням до понять:

  • “прагматичний”;
  • “практичний”.

У загальновживаному контексті утилітарними зазвичай називають речі, що безпосередньо впливають на можливість досягнення мети з позитивним практичним результатом, найчастіше пов’язаним із отриманням користі або отриманням будь-якої вигоди.

Наприклад, прогулянка з друзями – марна трата часу на марні розваги, проте у разі, коли зміцнення соціальних зв’язків дозволить досягти якихось вигідних цілей (простішим шляхом або взагалі в принципі), захід стає корисним в утилітарному плані.

Нерідко поняття утилітарності використовується стосовно деяких категорій техніки – багато хто чув, напевно, таке поєднання, як «утилітарний квадроцикл», «утилітарний снігохід» тощо.

У цьому контексті мається на увазі певний комплекс класичних вимог (утилітарний використовується як синонім слову практичний):

  • надійність (здатність витримати екстремальні навантаження);
  • простота обслуговування, включаючи параметри ремонтопридатності та пул аксесуарів;
  • тяжкість;
  • доступність для покупки (включаючи такі критерії, як наявність у магазинах конкретного регіону та економічно виправдана ціна).

У деяких випадках має місце помилкове змішання поняття «утилітарний» з визначенням «утилітаристський», що має на увазі прямий зв’язок з утилітаризмом, що не завжди є вірним.

Утилітаризм у філософії

Утилітаризм – напрям у етики (етична теорія), за яким моральна цінність поведінки чи вчинку визначається його корисністю.

Утилітаризм – це категорія морально-етична, сформульована англійським правознавцем та соціологом Джеремі Бентамом на початку XVIII століття. У цей період йшла активна інтеграція утилітаристських ідей до державних структур – зокрема, щодо гуманізації кримінального законодавства та відмови від надмірно суворих покарань.

Бентам бачив суть моралі в якійсь спільній користі, так званому загальному благу, під яким мав на увазі «максимум щастя максимальної кількості людей», і підкреслював, що ця загальна користь ніяк не пов’язана ні з користю, ні з особистою вигодою, ні з егоїзмом взагалі.

Що стосується оцінки щастя, то його кількість розраховується з урахуванням усіх учасників, які отримали вигоду від наслідків якоїсь події: якщо одиниці опинилися в програші, але суспільство загалом досить, то дія вважається прийнятною.

Наприклад, розглядається необхідність виселення з родового маєтку однієї сім’ї для створення безкоштовного санаторно-курортного комплексу – чи варто йти на такий крок, чи ні? І виходить, що так, бо це цілком корелює із концепцією загальної користі.

І це зрозуміло, оскільки головний принцип цієї концепції ґрунтується на пріоритетності оцінки не конкретного вчинку, а кінцевого результату, орієнтованого на найбільше благо (тобто, корисність для найбільшої кількості людей).

Іншими словами, наголос тут робиться і на мораль, і на моральність, а будь-який вибір дій повинен неодмінно співвідноситися з досягненням найвищої мети, вигідною максимальній кількості індивідів.

По суті, в основі утилітаризму криються відразу кілька концепцій, орієнтованих на теорію моральної цінності, пов’язаної із наслідками вибору дії:

  • гедонізм – прагнення до задоволення;
  • евдемонізм – прагнення до щастя;
  • консеквенціалізм – моральність хорошого результату.

У рамках такого синтезу відбувається перехід від описової моделі до приписової, коли вибір між особистим та суспільним взагалі не робиться. Тобто прихильники утилітаризму прагнуть підвищення рівня щастя всіх людей на фінальному етапі, навіть якщо проміжний результат може здатися неприйнятним для поодиноких членів суспільства.

Історична еволюція утилітаризму

До рубежу XIX – XX століть ідеї утилітаризму отримали досить широкий розвиток у роботах авторів з Австрійської економічної школи, які мали досить відчутний вплив як на етичний підхід до товарно-грошових відносин, а й у цілому політичну думку нового століття.

Тепер утилітаризм торкався проблем не лише репресивного законодавства, а й порушував питання доступу більшої кількості громадян до різних соціальних благ. Представники напряму критикували державу за наголос на ідеології замість забезпечення людей достатнім набором товарів та послуг.

Нарешті, у XXI столітті мова зайшла про біоетики і трансгуманізм – теорій, які просувають гедонізм як основну моральну цінність, вкрай важливу для всієї біосфери. Особлива роль тут відводиться новітнім технологіям та науковим розробкам, які дозволяють виявити маркери задоволення та частково налаштувати їх.

Прихильники нового утилітаризму припускають, що за допомогою психотропних препаратів та спеціальних методик можна досягти штучної зміни психіки, завдяки чому людина зможе налаштовуватися на щастя від корисної – з матеріальної точки зору – діяльності.

При цьому кожен член суспільства матиме можливість для того, щоб самостійно позбутися марних негативних проявів психіки, що послаблюють мотивацію, наприклад:

  • від страху польотів – коли це заважає у роботі;
  • від пристрасті до алкоголю – якщо це веде до саморуйнування, відволікає від сім’ї тощо.

Втім, порушується питання і про гуманність подібних маніпуляцій. Існують «апокаліптичні» теорії, у яких вибір дій, націлених на «загальне благо», може бути фатальним.

Висновок

Утилітаризм – хоч і затребувана, але досить неоднозначна концепція, яка рясніє проблемами з моральною стороною питання. Зокрема, як бути з жертвами проміжних результатів, які зараз страждають при тому, що плодами утилітарного підходу зможуть скористатися лише майбутні покоління?

А чи задоволені люди, які стали сходинкою на щастя невідомо кого? Крім того, з ряду причин вищі цілі можуть і не бути досягнуті, хоча аморальні дії заради них вже вчинені.

Ось чому важливо дотримуватися балансу між потенційною вигодою та способами її отримання.

Оцініть статтю
( Поки що оцінок немає )