Стандартно мислити – це добре чи погано? А стандарт краси – це гарно чи не дуже?
Щоб зрозуміти це, необхідно розібратися: що таке стандарти та якими вони бувають.
Кубики формують слово стандарти англійською мовою
Стандарт – це…
Значення цього слова розкривається під час перекладу. Міграція термінів і понять з одних мов до інших настільки велика, що ми давно перестали замислюватися про їхнє походження. У перекладі з англійської “стандарт” означає “норма, зразок”.
Висновок: стандарт – це еталонний зразок, з яким порівнюють інші, схожі з ним за параметрами об’єкти.
Наприклад, говорячи про стандартний варіант рішення завдання, ми маємо на увазі, що є й інші шляхи, при тому, що правильним є результат, отриманий за найчастішого способу вирішення.
Синоніми:
- еталон;
- шаблон;
- стереотип;
- трафарет.
Процес порівняння чогось практично завжди є зіставлення об’єкта, що розглядається (явлення, речі, емоції і т.д.) зі стандартом. Найчастіше наше уявлення про стандарт має суб’єктивну оцінку.
Припустимо, розглядаючи фотографію гір, багато хто подумає, що це дуже красиво, а деяким зображений на фото пейзаж не сподобається.
Такі різні думки складаються через те, що у кожного з нас склалися свої уявлення про красу природи: комусь здаються привабливими гори, а комусь море. У цій ситуації відбувається порівняння побаченого з нашими внутрішніми стандартами, що сформувалися.
Висновок: чіткі стандарти притаманні лише точним наукам, де 1 м = 1 м, 2 х 2 = 4 тощо. Стандарти, що склалися під впливом особистого сприйняття, завжди суб’єктивні.
У загальновживаному значенні стандарти – це склепіння і правил, які допомагають спростити комунікативні, торгові, наукові та інші види зв’язків для людей, організаціями, державами.
Стандарт у широкому значенні слова — зразок, еталон, модель, які приймаються за вихідні для зіставлення з ними інших подібних об’єктів.
Існують і інші значення слова стандарт: загальноприйнятий набір правил, що історично склався (золотий стандарт, Стандарт оформлення коду, Відкритий стандарт, Стандарти телевізійного мовлення); виріб, що служить як зразок; у переносному значенні – шаблон, трафарет, що не містить нічого оригінального.
Наприклад, частота струму у всіх розетках світу становить 50 чи 60 Герц. Це означає, що вироблені в будь-якій точці планети електроприлади (побутові та багато професійних) можуть використовуватися в будь-якій країні. Отже, частота змінного струму, що дорівнює 50 або 60 Гц, є міжнародним стандартом струмової частоти.
Аналогічний принцип створення та функціонування стандартів, що застосовуються у різних сферах діяльності. Якщо якісь норми та правила поширюються на всі держави (або майже всі), то говорять про міжнародну стандартизацію (система стандартів ISO (ISO)). Якщо сфера застосування обмежується кількома державами (наприклад, країнами СНД чи ЄЕС), це міждержавний стандарт.
При поширенні певних нормативів лише з території окремо взятої країни – національний стандарт. В Україні такою є ДСТУ. Існує і більш «дрібна» диференціація – галузеві стандарти, що застосовуються у конкретних галузях промисловості.
А тепер проаналізуємо вживання цього терміну, що найчастіше зустрічається, поза сферою техніки та економіки.
Подвійні стандарти
В даному випадку мають на увазі одночасне дотримання двох систем стандартів, іноді взаємно протилежних.
Наприклад, політик у межах своєї професійної діяльності бореться (бореться) за права людини, за боротьбу з корупцією тощо. У реальному житті цей громадянин бере хабарі, ні в грош не ставить своїх виборців. Про таких людей кажуть, що мають подвійні стандарти чи подвійну мораль.
Цей термін виник приблизно в середині 19 століття, і вживався він тоді виключно при характеристиці нерівності чоловіків і жінок перед нормами моралі. Простіше кажучи, нерівність полягала в тому, що чоловікам дозволялося робити те, що жінкам не попрощалося б ніколи.
Пам’ятаєте, у Толстого в романі «Анна Кареніна», Вронський наприкінці оповідання «білий і пухнастий», в очах суспільства його репутація не постраждала, а Кареніна під потяг кинулася? І сталося це не тільки через нещасне кохання, атому, що суспільна мораль не дала б жінці нормально жити далі після зради, що стала публічним надбанням.
Подібний стан справ, попри фемінізм, що стрімко розвивається, існує і понині. Наприклад, прийнято вважати, що чоловікові можна міняти партнерок по сексу як завгодно часто. А для жінки така поведінка є непристойною, і навіть розпусною.
Інший приклад подвійних стандартів. Після того, як внаслідок Жовтневої революції 1917 року світ розділився на два табори (соціалістичний та капіталістичний), представники соціалізму люто таврували капіталістів за класову нерівність та дискримінацію расових меншин. У постійній полеміці двох світів соціалісти називали капіталістичне угруповання суспільством подвійних стандартів.
Висновок: подвійні стандарти – це упереджене ставлення людини (групи людей, суспільства) до однотипних дій різних суб’єктів.
Термін застосовується досить часто, як правило – з викривальним забарвленням. Наприклад, Жовтнева соціалістична революція з погляду сторонніх спостерігачів і влади, що стояла «біля керма» у період, була державним переворотом. З позиції революціонерів та найбідніших мас населення країни – це боротьба за щасливе майбутнє та процвітання народу.
Стандарт краси
Як ми вже з’ясували, стандарти, які не належать до сфери точних наук, суб’єктивні, і залежать від їхнього носія. А якщо носієм є суспільство? Природно, що це норми стають взірцем для наслідування кожного його члена.
Подивіться наочний приклад: дівчина на фото зліва красива за стандартами її африканського племені. А модель на зображенні праворуч – на думку європейців.
Можна зробити висновок, що стандарти краси не існують окремо від суспільства, яке їх формує. Коли до нас прилетять інопланетяни, ми (люди) здамося їм страшними виродками і будемо для них «все на одне обличчя».
Нам з дитинства вселяють, яких ідеалів потрібно прагнути. Для когось це гаразд, а в деяких індивідуумів породжує внутрішній протест. Особливо наочно незгода зі стандартами краси проявляється у молодіжній субкультурі.
Важливе значення її різних напрямах надається зовнішньому вигляду послідовників. Згадайте типовий образ гота і зрозумієте, що він демонструє саме протест, і лише незначною мірою відображає духовний зміст готичної течії.
Тільки самодостатня людина може протистояти стандартам, що нав’язуються суспільством, не впадаючи при цьому в крайнощі. Тільки адекватна самооцінка дозволяє сприймати себе тим, ким є насправді, і намагатися «правити» себе під прийняті еталонні зразки.
Стандарти надання медичної допомоги
Є геніальні лікарі, середні, є ніякі. Щоб кожен пацієнт, незалежно від рівня «крутості» лікаря, міг отримати ефективну медичну допомогу, розроблено спеціальні стандарти її надання. У цих документах передбачається: що потрібно робити, які ліки призначати відповідно до конкретного клінічного випадку.
Переглянути всі розроблені стандарти надання медичної допомоги можна за цим посиланням. Допустимо, хочу я дізнатися, чи правильно лікують мою маму від катаракти. Для цього я проходжу за вказаним посиланням, вибираю потрібне захворювання та дивлюся, які види діагностичних процедур мають бути проведені.
Потім я переглядаю, яке лікування має бути призначене (зокрема – лікарське). Препарати вказуються за непатентованими міжнародними назвами (тобто не за комерційними найменуваннями, які вказуються на пачках лікарських засобів). Хороша шпаргалка не тільки для лікарів, а й для пацієнтів.
Освітні стандарти
Система освіти у початковій, середній та вищій школі базується на певних стандартах, за якими вибудовуються програми навчання. Крім того, освітні стандарти дозволяють:
- розробляти програми навчання загалом та з окремих предметів;
- організовувати освітній процес у навчальних закладах усіх типів;
- формувати фінансування задля забезпечення процесу освіти;
- здійснювати нагляд за навчальними закладами;
- проводити оцінку знань учнів;
- здійснювати атестацію працівників освіти, а також їх професійну підготовку та перепідготовку.
До освітніх стандартів належать і історико-культурний. Щоб не дублювати пояснення, подаю цитату:
Історико-культурний стандарт
Простими словами – це документ, що містить вказівки щодо того, як необхідно подавати у процесі навчання історичні події.
Основні цілі розробленого стандарту:
- уникнути політизації історичних фактів;
- надати більше значення висвітленню духовних і культурних подій в історії України;
- посилити акцент на особливостях нашої держави: багатонаціональності та багатоконфесійності;
- виробити в учнів свідоме оцінне сприйняття історичних особистостей, процесів та подій;
- формувати почуття патріотизму.
Висновок
Стандарти – це те, що робить наше життя впорядкованим, комфортним та цивілізованим. Чітке дотримання стандартів обґрунтовано у сфері роботи, навчання, наукової діяльності. Але їхнє сліпе копіювання в мистецтві, особистому та духовному житті не виправдане.
