Значення та походження фразеологізму манна небесна

Значення та походження фразеологізму манна небесна Визначення

Будь-яке життя – навіть, здавалося б, щасливе, – завжди сповнене випробувань. З усім тим, як рівновага вона пропонує нам і можливості для реалізації амбіцій, і невеликі подарунки, здатні підтримати на шляху до мети.

Одним із яскравих образів, які асоціюються у людей зі своєчасною та довгоочікуваною допомогою, стала манна небесна. Походження цього фразеологізму досить неординарно, тому навіть ті, хто користується цим виразом, зазвичай не можуть пояснити, що означає «манна небесна».

Походження фразеологізму “манна небесна” – біблійна спадщина

Для оригінального поняття в арамейській мові існує позначення מן, яке звучить приблизно як «ман-ху» («ман-гу»), яке вимовляється з інтонацією. І це зрозуміло, оскільки дослівний переклад безпосередньо корелює із контекстом «Що це таке?».

Згідно з Книгою Премудрості («Вихід», гл. 16), саме це питання ставили діти Ізраїлевого коліна, які стали свідками найбільшого дива. А причиною всьому став жорстокий голод, який наздогнав євреїв приблизно на сороковий день поневірянь по неживій пустелі Сін.

Народ, який поспіхом готувався до втечі з Єгипту, не мав можливості взяти з собою достатньо продовольства – люди не могли ні виростити щось придатне в їжу, ні виміняти хліб у торговців.

Настав момент, коли втікачі сильно перейнялися швидкою смертю від голоду і почали нарікати на Мойсея та його старшого брата-першоконника Аарона. Незабаром хвилювання посилилися, і мандрівники, що зневірилися, вже змовилися влаштувати бунт.

Однак прокинувшись наступного ранку, люди виявили навколо свого табору загадковий покрив у вигляді дрібних біліх крупинок, схожих на градинки, немов покриті маслянистою оболонкою. Ось тоді й пролунав цей вигук здивування, що дав потім назву манні небесної, – «ман-ху?».

Мойсей у відповідь на захоплені вигуки сказав, що ці зернятка – не тільки хліб, що дарував їм Господь у їжу, але й особливий знак Божої любові до Ізраїлевих синів, доказ батьківського піклування про свою сім’ю.

При цьому Біблія стверджує, що кожен, хто спробував ці зерна, схожі на насіння коріандру, відчував їх смак по-різному:

  • старим вони здавалися чимось солодким і тягучим (як мед чи медові пластівці);
  • молодим людям – чимось м’яким та приємним (як свіжоспечений хліб чи святкова хала);
  • дітям цей смак здавався маслянистим і нагадував найсмачніший бальзам з оливкової оливи.

Таким чином, у біблійному сенсі манна небесна – це і «ангельський хліб», і благодать, і небесний дар, надісланий згори, щось одночасно бажане і необхідне для життя.

З дня, коли Господь вперше послав євреям цю незвичайну їжу, манна незмінно з’являлася щоранку (за винятком суботи) протягом усіх сорока років, доки сини Ізраїлю блукали безплідними синайськими пісками. Збирали крупу задовго до полудня, тому що під прямим сонячним промінням зерна швидко випаровувалися.

Крім того, манна небесна мала ще одну незвичайну властивість – вона залишалася у кожної людини тільки в тій кількості, яку їй було необхідно для щоденного харчування, і не більше того.

Якщо хтось збирав більше, ніж на день, – запаси якимось чином пропадали, а коли комусь взагалі не вдавалося взяти участь у зборі, у нього в будь-якому разі виявлялося достатньо манни, щоб її вистачило рівно на добу.

При цьому зібрати чудову їжу «про запас» було неможливо – в ній заводилися черв’яки і продукт став непридатним.

Що означає «манна небесна» у сучасному мовленні
Сьогодні, з урахуванням його біблійної передісторії, фразеологізм «манна небесна» зазвичай вживається як евфемізм райського життя, якихось безтурботних умов, коли тобі немає потреби чимось турбуватися і клопотатися, а всі блага тобі падають із неба.

На тлі такої конотації згодом сформувалося кілька стійких виразів:

  • чекати як манну небесну – тут мається на увазі як надія на допомогу згори («чекати з нетерпінням»), так і повна бездіяльність конкретної людини («чекати, нічого не роблячи»);
  • радіти як манні небесної (як, наприклад, радіють несподіваному/незаслуженому подарунку або випадковій удачі, що звалилася з неба);
  • харчуватися манною небесною (те ж, що «живитися Духом Святим», «живитися повітрям», інакше кажучи – недоїдати, жити надголодь, маючи лише необхідне життя).

Всі ці аналогії вказують не лише на важливість очікуваного об’єкта, а й загалом на щось хороше, на якусь прибутку, отриману людиною несподівано, випадково і, головне, – вчасно.

Висновок

Завдяки науковим дослідженням деяких дослідників, які намагалися пояснити біблійний текст з погляду формальної логіки, зернятка, що впали з неба, мають і свої реальні втілення в рослинному світі.

Найбільш правдоподібними вважаються два варіанти, що пояснюють походження манни небесної:

  • це лишайникові аерофіти (зокрема аспіцилія, яка легко переноситься з потоками повітря, що пояснює її появу в глибині пустелі);
  • це крупинки густого соку дерев і чагарників з роду тамариск, який проступає в нічний час, а вранці, ледь грунт нагріється, він виявляється з’їденим і переробленим попелицями.

Другий аргумент особливо добрий для обґрунтування появи «небесного хліба» рано вранці, так само як і для майже миттєвого псування під впливом сонця.

Аналог є і у вітчизняній кухні: недарма каша називається манною. Знайома з дитинства манка отримала назву, взяту від біблійного оригіналу, завдяки візуальній схожості. Щоправда, у разі її походження пов’язані з банальним помолом пшона.

Оцініть статтю
( Поки що оцінок немає )